Увага!

Стаття викладена згідно із діючим законодавством, станом до 2011-го року.

Юрист ЮК «Правові гарантії»
Оксана Цюцик

В реаліях сьогодення виникають проблемні ситуації, пов’язані з реалізацією спадкових прав громадян. Особи, які мають право бути спадкоємця та бажають прийняти спадщину, нерідко стикаються із перешкодами при легалізації права на належне їм спадкове майно.

Який ж порядок, строки прийняття спадщини, її нотаріальне оформлення, державна реєстрація?

Щоб права і обов’язки (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), перейшли до інших осіб (спадкоємців) необхідно пройти певну процедуру.
Відповідно до цивільного законодавства України спадкування здійснюється за законом або за заповітом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 Цивільного кодексу України (мова іде про спадкоємців за законом першої, другої, третьої, четвертої і п’ятої черг).
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого її оголошено померлою.
Право спадкування – це вільне право спадкоємця. З дня відкриття спадщини спадкоємець завжди має вибір прийняти йому спадщину чи ні. Це питання він вирішує на власний розсуд, адже це його право, а не обов’язок. Але якщо особа виявила зацікавленість в прийнятті спадщини, вона повинна дотримуватися відповідних правил.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо у особи виникнення права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, то строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
За загальним правилом, протягом цих шести (в окремих випадках –  трьох) місяців спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, але бажає отримати спадкове майно, повинен подати до нотаріальної контори відповідну заяву про прийняття спадщини. Це обов’язок спадкоємця.
В свою чергу не позбавляється права подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини також і спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем. В даному випадку спадкоємець має право, а не обов’язок прийняти спадщину.

Наслідком неподання такої заяви є визнання його (спадкоємця) таким, що не прийняв спадщину.

У разі позитивного розгляду заяви про прийняття спадщини нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину (свідоцтво на спадкове майно).

Однак на практиці дуже часто трапляється, що спадкоємці через певні сімейні, матеріальні чи інші причини пропускають строк прийняття спадщини.  Що ж робити в такій ситуації?

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 Цивільного кодексу України). Тобто, відсутність цього свідоцтва не означає відсутності у спадкоємця, який прийняв спадщину, права на спадкове майно.

Як довести факт прийняття спадщини?

Слід відмітити, що на відміну від діючого Цивільного кодексу України, згідно норм Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який на сьогодні втратив чинність, для того щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, без подання відповідної заяви до нотаріальної контори, проживання зі спадкодавцем на момент його смерті не було обов’язковим. Визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до положень чинного Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини він не заявив про відмову від неї.

!!! Законодавець звертає увагу на факт проживання чи не проживання спадкоємця спільно із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Факт спільного проживання із померлою особою можна підтвердити довідкою житлово-експлуатаційної організації чи правління житлово-будівельного кооперативу, а також записом у будинковій книзі про його постійне місце проживання; документами, що підтверджують витрати на спільне майно; показаннями свідків тощо.

Таким чином, спадкоємець, який спільно проживав із спадкодавцем на час його смерті  (може довести це), прийняв спадщину, не відмовився від неї протягом певного строку, має право розпоряджатись цим спадковим майно на власний розсуд.

Крім цього, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, адже право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця саме з моменту державної реєстрації цього майна.
На сьогоднішній день, таку реєстрацію здійснюють бюро технічної інвентаризації, згідно з Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445.

Але ж що робити спадкоємцю, який спільно не проживав із спадкодавцем і протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не звернувся у відповідну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини?

Як вже зазначалось, за загальним правилом спадкоємець, який протягом шестимісячного строку, не подав заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що не прийняв її.

Разом з тим законодавством передбачені випадки, коли строк на прийняття спадщини може бути продовжений.

Так, особи, які виявили бажання прийняти спадщину після спливу строку встановленого для її прийняття, матимуть на це право, якщо отримають письмову згоду всіх спадкоємців, які прийняли спадщину.

Крім того, додатковий строк, достатній для прийняття спадщини, може бути визначений в судовому порядку, за умови, якщо спадкоємець не прийняв спадщину вчасно з поважних причин.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Що стосується прийняття спадщини малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами, а також особами, цивільна дієздатність яких обмежена, то вони вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від спадщини.
При цьому слід мати на увазі, що вищезазначена категорія осіб має можливість скористатися правом на відмову від спадщини лише за певних умов передбачених законодавством.
Так, фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування, неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років – за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Також, лише з дозволу органу опіки та піклування можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, батьки (усиновлювачі), опікун.
Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Що ж стосується осіб, які досягли 14 років то вони мають право подати заяву про прийняття спадщини самостійно та без згоди своїх батьків або піклувальника.

З необхідним пакетом документів та заявою про прийняття спадщини слід звернутись знову ж таки у відповідну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини.

Місцем відкриття спадщини вважається останнє місце проживання спадкодавця.
Якщо місце проживання спадкодавця не відоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Нотаріус видає свідоцтво про право на відповідне спадкове майно.
І як наголошувалось вище, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину у відповідному бюро технічної інвентаризації (БТІ).

Спірні питання, пов’язані з оформлення права на спадщину слід вирішувати в судовому порядку шляхом подання позовної заяви для захисту свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права на спадщину.